Актуальність педагогічного досвіду

Проблема формування творчої діяльності дітей є однією з центральних у педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Одним із головних педагогічних завдань при цьому є виховання людини, здатної акумулювати й творчо переосмислювати набутий людством досвід у науці, культурі, мистецтві. Це відображено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, яка підкреслює необхідність застосування нових педагогічних технологій особистісно-зорієнтованої моделі виховання для формування творчих здібностей дітей.

Практично, будь-яке педагогічне дослідження певною мірою торкається розвитку художньо-творчих здібностей і виховання творчої особистості, оскільки педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, організаторів дозвілля, керівників самодіяльних гуртків і об'єднань.

Психологічні основи творчих здібностей вивчали Д. Богоявленська, Л.Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, Г. Костюк, В. Крутецький, В.Мерлін, Н. Тализіна та інші. Педагогічний аспект зазначеної проблеми розкривається в працях Ю. Бабанського, М. Данилова, Б. Коротяєва, І.Лернера, В.Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткіна, Т. Шамової та інших. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н. Вишнякова, Л.Івахненко, В. Лозова Ю.Нєженцев, С.Сисоєва), виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчих здібностей молодших школярів (Л. Гуляєва, В. Кузін, А. Щербо), визначено особливості прояву творчих здібностей старших дошкільнят та молодших школярів у різних видах діяльності: ігровій – Ю.Косенко, трудовій – В.Сьомін, В. Тименко, образотворчій – С. Діденко, В. Кардашов, музичній – В. Рагозіна, танцювальній – Р. Акбарова, С. Акішев, О. Горшкова, О. Мартиненко, А. Шевчук.

Учені, розглядаючи особливості дитячої танцювальної творчості, спираються на народну хореографію, музично-ритмічні рухи. Що ж до висвітлення особливостей розвитку художньо-творчих здібностей молодших школярів на заняттях із сучасного танцю, то ця проблема залишається мало дослідженою, оскільки існує думка, що його види (контемпарарі, джаз, модерн, хіп-хоп, брейк та ін.) занадто складні для дитячого сприймання та відтворення. Спеціально досліджуючи сучасний танець, К. Нестерова визначає його як напрям хореографічного мистецтва та вид художньої діяльності, який включає взаємозв’язок індивідуальної рухової та емоційної виразності (пластики), імпровізаційності та креативності, що призводить до створення засобами руху суб’єктивно нового художнього твору, який забезпечує творче вираження внутрішнього стану танцівника, і не спирається на раніше створену хореографічну постановку [3, с. 8].

Разом із тим, розвиток сучасної танцювальної культури, її активна популяризація у засобах масової інформації, зацікавленість батьків  підвищують бажання дітей вивчати привабливі види сучасного танцю. Саме сучасна хореографія, у порівнянні з іншими видами танцювального мистецтва, передбачає ефективний розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку, оскільки в основу сучасних танцювальних напрямів покладено прийом імпровізації. Отже, для розв’язання зазначеної проблеми досвіду роботи необхідно, на нашу думку, визначити доступний зміст сучасної хореографії для його вивчення дітьми молодшого шкільного віку, інтерпретувати рухи відповідно до їх ігрової діяльності, інтересів та навчально-виховного потенціалу хореографічних занять.